Зрікаючись батька…

%d0%b1%d0%b0%d1%82%d1%8c%d0%ba%d0%beУ лікаря психіатра: (хлопчик 6 років, тяжкий нервовий розлад)
- З ким живеш?
- З мамою.
- А тато?
- А ми його вигнали.
- Як це?
- Ми з ним розлучились… він нас принижує… він не мужик… зіпсував нам кращі роки…
У лікаря психіатра: (підліток 14 років, тяжкі мігрені, втрата свідомості, протиправна поведінка)
- А чому ти не намалював тата, адже ви одна сім’я?
- Краще б його взагалі не було, такого тата…
- Що ти маєш на увазі?
- Він матері все життя споганив, поводився як свиня… зараз не працює…
- А до тебе особисто як тато ставиться?
- Ну, за двійки не сварить…
- … все?
- І все… що від нього?.. я навіть гроші сам заробляю собі на розваги…
- А чим заробляєш?
- Кошики плету…
- А хто навчив?..
- Батько… він взагалі багато чому мене навчив, я ще рибу ловити можу… машиною керувати можу… по дереву трохи… ось до весни човен смолили, на рибалку з батьком поїдемо.
- Як же ти в одному човні сидиш з людиною, котрого краще б взагалі на світі не було?
- … ну взагалі у нас з ним так от… стосунки цікаві… коли мати їде кудись, нам добре… це вона з ним не ладить, а я то і з мамкою і з батьком можу, коли не разом…
 
У лікаря: (дівчинка 6 років, проблеми із спілкуванням, неуважна, нічні жахи, заїкання, гризе нігті..)
- Чому ти намалювала тільки маму з братом, а де ж тато і ти?
- Ну, ми в іншому місці, щоб у мами був хороший настрій…
- А якщо ви будете всі разом?
- То погано…
- Як це погано?
- … (дівчинка плаче)
Через деякий час:
- Тільки ви мамі не кажіть, що я тата теж люблю, дуже…
У лікаря психіатра: (підліток з тяжким нервовим порушенням)
- … Ваш син дійсно вірить у смерть свого батька?
- Так! Ми це йому спеціально сказали,… а то не дай бог з ним зустрітися захоче, потім не оберешся спадковості,… але ми з бабусею про батька тільки гарне говоримо, щоб не переживав і прагнув стати хорошою людиною.
 
У лікаря психіатра: (хлопчик 8 років, тяжка депресія і ще кілька інших захворювань).
- А що з татом?
- Не знаю…
Я звертаюся до мами:
- Ви не говорите про смерть батька?
- Він знає, ми говорили про це… (мама плаче), та він і не питає, і фотографії дивитись не хоче.
Коли мама виходить з кабінету, я запитую хлопчика:
-… тобі цікаво про тата дізнатися?
Хлопчик оживає і вперше дивиться мені в очі:
- Так, але не можна…
- Чому?
- Мама знову заплаче, не треба.
 
За час роботи з дітьми мені довелося зустрітися з  такими фактами:
1) Діти люблять своїх батьків однаково сильно, незалежно від поведінки, яку демонструють. Дитина сприймає маму і тата як одне ціле і як дуже важливу частинку самого себе.
2) Ставлення дитини до батька і батька до дитини завжди формує мати. (Жінка – посередник між батьком і дитиною, саме вона транслює дитині: хто його батько, який він і як до нього ставитись.)
3) Мати має абсолютну владу над дитиною, вона робить з ним все, що захоче, свідомо чи не свідомо.
Така сила дана жінці природою для того, щоб потомство змогло вижити без зайвих сумнівів.
Спочатку тільки мама є світом дитини, а пізніше вона виводить дитину в світ через себе.
Дитина пізнає світ через маму, бачить світ її очима, акцентує увагу на тому, що важливе для мами.
Свідомо і несвідомо мама активно формує сприйняття дитини.
З батьком дитину теж знайомить мама, вона транслює ступінь значимості батька.
Якщо мама не довіряє чоловікові, то дитина буде уникати батька.
У лікаря:
- Моїй дочці 1 рік 7 місяців. Вона з криком тікає від батька, а коли він бере її на руки – плаче і виривається. А останній час стала говорити батькові: «Іди геть, я тебе не люблю. Ти поганий.»
- А що ви дійсно відчуваєте до свого чоловіка?
- Я дуже ображена на нього… до сліз.
4) Ставлення батька до дитини теж формує мати.
Наприклад, якщо жінка не поважає батька дитини, то чоловік може не приділяти дитині уваги.
Досить часто повторюється одна і та сама ситуація: варто тільки жінці змінити своє внутрішнє ставлення до батька дитини, як він несподівано виявляє бажання бачити дитину і брати участь у його вихованні.
І це навіть в тих випадках, коли батько до цього довгі роки ігнорував дитину.
5) Якщо порушена увага, пам’ять, неадекватна самооцінка, а поведінка залишає сподівання на краще – то в душі дитини катастрофічно не вистачає батька.
Зречення батька в сім’ї часто веде до інтелектуальної і психічної затримки розвитку дитини.
6) Якщо порушена комунікативна сфера, висока тривожність, страхи, а пристосовуватись до життя дитина так і не навчилась, і всюди відчуває себе чужою – значить ніяк не може відшукати маму в своєму серці.
7) Дітям легше долати проблеми дорослішання, якщо вони відчувають, що мама і тато люблять їх такими, які вони є.
8) Дитина росте здоровою емоційно і фізично, коли перебуває поза зоною проблем своїх батьків – кожного зокрема і/чи їх, як пари. Тобто дитя посідає своє дитяче місце в системі сім’ї.
9) Дитина завжди «тримає прапора» за відкинутого батька. Тому буде з’єднуватися з ним у своїй душі будь-якими методами.
Наприклад, може повторити тяжкі особливості долі, характеру, поведінки і т. ін. Притому, чим сильніше мати не сприйматиме ці особливості, тим яскравіше у дитини вони проявляться. Але як тільки мама щиро дозволить дитині бути схожим на свого батька, любити його відверто, у дитини з’явиться вибір: з’єднатися з батьком через важке або любити його напрямки – серцем.
10) Дитина віддана мамі і татові однаково сильно, вона зв’язана любов’ю. Але коли стосунки в сім’ї стають тяжкими, дитина силою своєї відданості і любові глибоко вникає у те тяжке, що завдає болю батькам.
Вона бере на себе стільки, що дійсно багато в чому полегшує душевні страждання одного чи обох батьків зразу.
Наприклад, дитина може стати психологічно рівною батькам: другом, партнером і навіть психотерапевтом.
А може піднятися ще вище, замінивши психологічно їм їх батьків.
Така вага непосильна ні для фізичного, ні для психічного здоров’я дитини. Адже, в підсумку залишається без своєї опори – без батьків.
11) Коли мама не любить, не довіряє, не поважає чи просто ображена на батька дитини, то дивлячись на дитину і бачачи в ній багато проявів батька, свідомо чи несвідомо дає малюку зрозуміти, що його «чоловіча частина» погана. Вона ніби говорить: «Це мені не подобається. Ти не моя дитина, якщо схожа на свого батька.»
Із любові до матері, а точніше з глибокого прагнення вижити в даній сімейній системі, дитина все-таки відмовляється від батька, а значить і від чоловічого в собі.
За подібну відмову дитина платить занадто дорогу ціну.
В душі — цієї зради дитина ніколи собі не пробачить.
І обов’язково покарає себе за це зламаною долею, поганим здоров’ям, невдачливістю в житті.
Адже жити з цією виною нестерпно, навіть якщо вона не завжди усвідомлюється. Але це ціна виживання.
Щоб приблизно відчути, що ж відбувається в душі дитини, попробуйте закрити очі і уявити двох найближчих для вас людей, за котрих ви можете, не вагаючись віддати життя.
А тепер ви всі троє, міцно тримаючись за руки, опинились в горах. Але гора, на котрій ви стояли, несподівано обвалилась. І виявилось, що ви дивом утримались на скелі, а двоє ваших найдорожчих людей повисли над прірвою, тримаючись за ваші руки.
Сили закінчуються і ви розумієте, що двох не витримаєте.
Врятувати можна тільки когось одного.
Кого ви виберете? В цей момент мами, як правило, говорять: «Ні, краще вмерти всім разом. Це жахливо.»
Дійсно, так було б легше, але умови життя такі, що дитині доводиться зробити неможливий вибір.
І вона його робить.
Частіше в бік мами.
-Уявіть, що ви все таки відпустили одну людину і витягли іншу. Що ви будете відчувати стосовно того, кого ви не змогли врятувати?
- Величезну спопеляючу вину.
- А до того, заради кого ви це зробили?
- Зненависть.»
Але природа мудра – тема злості на матір в дитинстві табульована жорстко. Це виправдано, адже мама не тільки дарує життя, вона його ще й підтримує. Після відмови від батька мама залишається єдиною людиною, котра може підтримати в житті.
Тому, виявляючи свій гнів, можна спиляти гілку, на котрій сидиш.
І тоді  цей гнів обертається на самого себе (аутоагресія).
«Це я погано вчинив, я зрадив тата, я зробив недостатньо для того, щоб… і тільки я сам.
Мама не винна – вона слабка жінка.»
І тоді починаються проблеми з поведінкою, психічним і фізичним здоров’ям.
12) Чоловіче набагато більше, ніж схожість на власного батька.
Принципи чоловічого – це закон, духовність, честь і гідність.
Почуття міри (внутрішнє відчуття доцільності і своєчасності).
Соціальна самореалізація (робота до душі, матеріальний достаток і кар’єра), можлива тільки, якщо в душі людини є позитивний образ батька.
13) Якою б чудовою не була мати, але тільки батько може ініціювати дорослу сутність дитини.
(Навіть якщо батькові самому не вдалося владнати стосунки із власним батьком. Для процесу ініціації це не так важливо).
Ви напевне зустрічали дорослих людей, котрі інфантильні і безпорадні як діти? Починають одночасно безліч справ, мають багато проектів, але ні одного так і не доводять до кінця.
Чи тих, котрі бояться почати справу, виявити активність у соціальній самореалізації.
Чи тих, що не можуть сказати «ні».
Чи не дотримують даного слова, на них не можна в будь-чому покластися.
Чи тих, що постійно брешуть.
Чи тих, що бояться мати власну думку, погоджуються багато з чим, проти власної волі, «згинаючись» під обставини.
Чи навпаки, тих, що ведуть себе з викликом, воюють з оточуючим світом, протиставляють себе іншим людям, багато що роблячи наперекір, чи навіть ведуть протиправно.
Чи тих, кому життя в соціумі дається з величезним зусиллям, «втридорога» і т.д. – все це ті люди, у котрих не було доступу до власного батька.
14) Тільки поруч з батьком мале дитя вперше пізнає межі.
Власні межі і межі інших людей.
Грані дозволеного і недозволеного.
Свої можливості і здібності.
Поруч з батьком дитина відчуває, як діє закон.
Його силу.
(З мамою стосунки лаштуються за іншим принципом: без меж – повне злиття).
Як приклад можна згадати поведінку європейців ( у Європі яскраво виражені принципи чоловічого) і росіян (в Росії яскраво виражені принципи жіночого), коли вони разом опиняються на одній території. Європейці, на якій би маленькій території не опинилися, інтуїтивно розміщуються таким чином, що нікому ніхто не заважає, ніхто не порушує нічиїх меж, і навіть якщо це переповнений людьми простір, то все одно кожному лишається місце для своїх інтересів. Якщо ж з’являються росіяни, то вони заповнюють собою все. Уже нікому немає місця поруч. Своєю поведінкою вони руйнують чужий простір, тому що не мають своїх власних меж.
Починається хаос.
А це саме те, що являє собою жіноче без чоловічого.
15)Саме в чоловічому потоці формуються гідність, честь, воля, цілеспрямованість, відповідальність – людські якості, які у всі часи високо цінуються.
16) Діти, котрих мама не допустила до батьківського потоку (свідомо чи несвідомо) не зможуть легко і природно розбудити в собі врівноваженість дорослої, відповідальної, логічної, цілеспрямованої людини – тепер доведеться докладати величезних зусиль.
Тому що психологічно вони залишились хлопчиками і дівчатками, так і не стали чоловіками і жінками.
Тепер за мамине рішення «відгородити дитину від батька» людина все життя буде платити неймовірно високу ціну.
Ніби втратила благословіння на життя.
«Якщо жінка поважає чоловіка, а чоловік поважає жінку, діти теж відчувають повагу до себе. Хто відкидає чоловіка (чи жінку), той відкидає його (чи її) в дітях. Діти сприймають це як особисте зрікання (Бери Хемінгер).
17) Батько відіграє різні, але значимі ролі для сина і дочки. Для хлопчика батько – це його самоідентифікація за статтю (тобто відчуття себе чоловіком не тільки фізично, але і психологічно). Батько – це родина для сина, його «зграя».
Хлопчик з самого початку народжується у людини іншої статі.
Все, з чим стикається хлопчик у матері – інше по суті, інше, ніж він сам. Жінка відчуває те ж саме.
Тому чудово, коли мама може обдарувати сина своєю любов’ю, наповнивши жіночим потоком, ініціювавши жіночі принципи, з любов’ю відпустивши його на батьківщину – до батька.
(До речі, тільки так син може поважати свою матір і бути їй щиро вдячним).
18) З моменту народження і, приблизно, до трьох років хлопчик перебуває у полі впливу матері. Тобто, він живиться жіночою чутливістю і ніжністю. Здатність до близьких, довірливих і тривалих емоційних стосунків.
Саме з матір’ю дитина вчиться емпатії (відчуття душевного стану іншої людини).
У спілкування з нею прокидається цікавість до інших людей.
Активно ініціюється розвиток емоційної сфери, а також інтуїції і творчих здібностей – вони теж в зоні жіночого.
Якщо мати була відкрита у своїй любові до малюка, то потім, ставши дорослим, такий чоловік буде турботливим чоловіком, лагідним коханцем і люблячим батьком.
19) В нормі, приблизно, після трьох, мати відпускає сина до батька. Важливо, що вона відпускає його назавжди.
Відпускає, значить, дозволяє хлопчику наповнюватися чоловічим і бути чоловіком.
І для цього процесу не так важливо, живий батько, чи помер, може у нього інша сім’я, чи він далеко, чи у нього тяжка доля.
20) Буває і так, що біологічного батька і не може бути поруч з дитиною.
Тоді тут має значення, що мати відчуває в душі до батька дитини.
Якщо жінка не може згодитись ні з його долею, ні з ним, як справжнім батьком для її дитини, то малюк отримує пожиттєву заборону на чоловічу повноцінність.
І навіть правильне середовище, в котрому він обертається, не зможе заповнити йому ту втрату.
Він може захоплюватися чоловічими видами спорту, другий чоловік мами може бути чудовою людиною і справжнім чоловіком, можливо навіть є дідусь, чи дядько, готові спілкуватися з дитиною, але все це залишається на поверхні, як форма поведінки.
В душі дитина ніколи не насмілиться порушити материнської заборони.
Але якщо жінці все-таки удасться впустити біологічного батька дитини у своє серце, то дитина поза свідомістю буде відчувати, що чоловіче це добре.
Саме мама дала благословіння.
Тепер. Зустрічаючи в своєму житті чоловіків: дідуся, друзів, учителя, чи нового маминого чоловіка, дитина зможе через них наповнюватися чоловічим потоком.
21) Єдине, що має значення, це: який образ в душі у матері про батька дитини. Допустити дитину до батьківського потоку мама може тільки при умові, що в душі вона поважає батька дитини, чи як мінімум, добре до нього ставиться.
Якщо цього не відбувається, то даремно говорити чоловікові: «Іди, пограйся з дитиною, сходіть разом погуляти і т.д.»—, батько цих слів не почує, так само як і дитина.
Визнане тільки те, що в душі.
Чи благословляє мама батька і дитину на взаємну любов одне до одного?
Чи наповнене мамине серце теплом, коли вона бачить, як дитина схожа на свого батька? Якщо батько визнаний, то тепер малюк почне активно наповнюватися чоловічим.
Тепер розвиток піде за чоловічим типом, з усіма чоловічими особливостями, звичками, уподобаннями і нюансами.
Тобто, тепер хлопчик почне дуже відрізнятися від маминого жіночого і все більше ставатиме схожим на татове чоловіче.
Так виростають чоловіки з вираженим чоловічим.
З доньками цей процес виглядає дещо інакше.
Дівчинка теж приблизно до трьох літ перебуває з мамою, наповнюється жіночим. Десь в три-чотири роки вона переходить під вплив батька і перебуває в полі його впливу приблизно до 6-7 років.
В цей час активно ініціюється чоловіче: воля, цілеспрямованість, логіка, образне мислення, пам’ять, увага, працьовитість, відповідальність і т.д.
А найголовніше, саме в цей період закладається розуміння того, що дівчинка відрізняється від тата за статтю. Що вона схожа на маму і незабаром вона стане така ж гарна жінка, як і мама. Саме в цей період дочки обожнюють своїх батьків.
 
Луковникова М. В.
дитячий психолог.

Напишіть відгук