Толерантність чи… повага?

   Сьогодні все частіше ми чуємо про толерантність та прагнення побудувати толерантне суспільство – таке, як у Європі… Означення «толерантний» стало однією з головних характеристик ідеального, бажаного суспільного ладу…
   Це слово має іншомовне походження, проте вже досить сильно вкарбувалося в наше повсякденне спілкування. Та мало хто задумується, чому ми використовуємо це іншомовне слово в моделюванні суспільного ладу і чи є відповідники йому в рідній мові. Тож давайте розберемося, а що власне означає слово «толерантний» і чи доцільне воно в нашому світогляді.
   Звернімося до тлумачного словника.

   ТОЛЕРА́НТНИЙ (лат. tolerantia – терпіння) – поблажливий, терпимий до чиїхось думок, поглядів, вірувань тощо. Словник Вікіпедія дає таке пояснення цього терміну: толерантність – у загальному значенні ослаблення чи відсутність можливості реакції на який-небудь несприятливий фактор в результаті зниження чутливості до його впливу. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших.
   Вглядаючись в історію запровадження терміну «толерантність», дізнаємося, що його вперше ввів у вживання англійський імунолог П.Медавар в 1952р. і використовувався він у медичній галузі. Цим поняттям було позначено зниження опірності організму, ослаблення імунологічної реакції організму на введення в нього сторонніх генів. Така властивість організму корисна, наприклад, при пересадці органів. Зрощення організму з пересадженим органом називають позитивною толерантністю. Проте існує й негативна толерантність, при якій імунна система людини втрачає здатність реагувати на повторне введення ліків, отрути, наркотиків тощо або ж не утворює антитіла для знищення чужорідних шкідливих тіл.
   Як бачимо це поняття досить неоднозначне і може призводити як до позитивного, так і до негативного результату. Така історична сутність відбилася і на впровадження толерантності в соціальній сфері. В соціологічному підтексті толерантність на перше місце ставить терпимість до чужої поведінки та поглядів. Зауважуємо ще раз: терпимість і по суті бездіяльність, але аж ніяк не оцінку та дію! Такий підхід вигідний тим, хто прагне поєднати різнорідні спільноти, при цьому замінивши їх попередні визначальні риси та стержні на абсолютно нові. Добре це чи погано – треба дивитись в конкретній ситуації, але принцип такий.
   Чим згубна толерантність у суспільстві? А тим, що вона призводить до підвищення рівня сексуальних збочень, а отже виродженню людства. Тим, що вона плодить «субкультурність», яка розбещує молодь і викривлює свідомість Тим, що вона нехтує звичаєві цінності та правила, що в кінцевому результаті призводить до серйозних міжкультурних конфліктів. А толерантність як елемент міжнародної політики призводить до страшного лиха: в 30-х роках ХХ ст. Англія та Франція (дві найпотужніші держави Європи на той час) закликали до толерантності стосовно нацистської Німеччини шляхом своєї політики «умиротворення агресора» – в результаті більше 50 мільйонів смертей. Сьогодні Європа та США в меншій мірі, але все ж толерантні (терпимі) до дій рашистського імперіалізму. Причиною цього є те, що толерантність ставить на перше місце  терпимість.
   Якщо не на толерантності, тоді на чому має будуватися суспільство? Для нас відповідь проста – на повазі! Повага – це ставлення до поведінки і поглядів інших по їх вазі (значимості, сутності, впливу). Дане поняття передбачає визначення оцінки поглядів та поведінки і прийняття відповідних дій стосовно них. І така оцінка дається виходячи з позицій справедливості, тобто базуючись на праві. Заглиблюючись далі, зазначаємо, що право – походить від давн.слов. «Права» – світ Божого порядку. Таким чином, можна зробити висновок, що поважні відносини створюють умови для існування суспільства в природнім ладу, закладеному Творцем. Повага до друга – це любов і самопожертва, повага до ворога – це відсіч. Повага до добродія – це підтримка та сприяння, повага до злодія – це стримування і покарання. Хтось може закинути, що ми пропагуємо нетерпимість та агресію. На це ми відповімо твердо – ні! Повага включає в себе таке поняття як витримка, яке відрізняється від терпимості (толерантості) тим, що це є терпіння з певно межею, мірою. І цією мірою є справедливість. Можуть закинути і те, що ми загострюємо міжкультурні протиріччя. І знову наша відповідь – ні! Міжнародна повага буде шанобливою, якщо кожен народ в цілому матиме гарні риси та зберігатиме чисте обличчя перед іншими. А це змушує кожного громадянина працювати на побудову справедливого суспільства в своєму домі, любити свій народ і не пертися за кордон в пошуках «кращого» життя виходячи суто з шкурних інтересів. Саме це створить умови для побудови світового суцвіття народів.
   Повага – це наше рідне слово, яке має вплив на генному рівні. В цьому наша сила!
   Тож шануймо рідний звичай та будуймо суспільство на повазі. А для толерантності залишмо місце в медичних тлумаченнях.

Залишити відповідь