«Що посієш – те й пожнеш!» – здавалося б простий вислів, та несе він в собі предковічну мудрість, що вчить нас берегти відбірне зерня, засівати ним плодючу ниву, збагачувати поле, пожинати цінні плоди і вирощувати нове, більш цінне насіння. І коло це неперервне. Якщо на якомусь етапі воно розірветься, то зіпсується насіння, виснажиться земля, а плоди змарніють та втратять свою цінність…
Так і рід наш вкраїнський має добирати знання та відомості, що вкладає у молоде покоління, розвивати здібності нащадків, що творитимуть світле майбуття, зберігаючи свої пракорені.
Та сталося на нашому шляху гірке випробування: вороги людяності обрали приховану стратегію поневолення та затьмарення людей, яка полягає в руйнації зв’язку між поколіннями роду, засіванні у свідомість молоді понять та принципів, які врешті стануть важелями маніпуляції та завісою, що приховає істинний світовий лад.
