Козацькі звичаєві прислів’я

Козак
 
Г.Князюк «Дослідження та впровадження звичаєвих карбів українців»
   Запорізькі козаки не мали писаних законів і діяли на підставі стародавніх звичаїв, словесного права і здорового глузду. І на території Січі польські та московські закони ігнорували. Характерною ознакою Звичаю була його обрядовість, в якій широко застосовувалась усна народна творчість. У формі коротких речень закарбовувалися головні ознаки Звичаю, все це робило його зрозумілішим, потрібнішим та рідним наступним поколінням.
 
Добре все по мірі.
Де велика рада – там рідкий борщ.
Не буду душі вбивати, а буду правду казати.
Або волю добувати, або вдома не бувати.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Береженого бог береже, козака шабля стереже.

Хто любить піч – тому ворог Січ.
Мала правда велику брехню перемагає.
Дерево міцніє корінням, а людина друзями.
Не той друг, що медом маже, а той, що правду каже.
Хто кривдить людей – той кривдить своїх дітей.
Од Богдана до Івана не було гетьмана.
Місяць – козацьке сонце.
Той дає раду, хто знає правду.
Богу молись, а до берега гребись.
Добра та рада, де правда щира.
Не пив води Дунайської, не їв каші козацької.
Коли праве діло, то говори сміло.
Поки всі на печі – козак на коні.
Стій за правду горою, то й люди будуть з тобою.
Свій своєму не ворог.
До булави треба голови.
Воля світ береже – неволя в яму веде.
Волі не чекай, сам здобувай.
Добре братство – краще за багатство.
Дарма смерті не шукай, як зустрінеш не тікай.
Не всяк козак, що шаблю має.
Козак – душа правдива, справедлива, не зрадлива.
Козацькому роду нема переводу.

Залишити відповідь