Звичаєве батьківство

У лікаря психіатра: (хлопчик 6 років, тяжкий нервовий розлад) - З ким живеш? - З мамою. - А тато? - А ми його вигнали. - Як це? - Ми з ним розлучились… він нас принижує… він не мужик… зіпсував нам кращі роки… У лікаря психіатра: (підліток 14 років, тяжкі мігрені, втрата свідомості, протиправна поведінка) - А чому ти не намалював тата, адже ви одна сім’я? - Краще б його взагалі не було, такого тата… - Що ти маєш на увазі? - Він матері все життя споганив, поводився як свиня… зараз не працює… - А до тебе особисто як тато ставиться? - Ну, з�...

Молода мати часто-густо вже з перших днів після народження дитини чує, що вона погана мати. Тата дратує, що дитя кричить, не спить, що мати бере його на руки, не бере на руки, кладе з собою спати, іде спати до дитяти, що вона нервує через кожне дитяче «чхи», а в хаті не прибрано. Цілий день дома сиділа – що робила? Прибрати було тяжко? Потім приєднуються бабусі: годуєш не так, розпорядку немає, говорить він у тебе погано, піклуєшся ти мало, мало любиш, мало виховуєш – все, все неправильно!   Потім додаються мамки-няньки в пісочниці, бабусі з під’їзду і вихователі дитсадочків. �...

Дорогі слова “Родичі” і “Батьки”. Котре з них первісніше, притаман­ніше, одухотворен­ніше? Я вважаю, що “родичі”. Воно має “кров­не” споріднен­ня із словами “родина”, “рід­ність”, “рід”, “народження”, “спороди­ла”, “ро­до­від”. Було якесь мовне зу­бо­жіння, пере­слі­дування тоді, коли слово “батьки” ви­тиснуло слово “ро­дичі”. У кля­сичному санск­риті слово “бата” чи “бату” означає “юнак”, “юний браг­ман”; в “Мага­бгараті” воно зна­чить “дорослий муж”. На­ші дал...

  Стій за звичай горою, то й люди будуть з тобою. Народна мудрість   «…Повчимося старому, зануримо душі в нього, бо то є наше, що прийшло з Колом і творить Божу силу…» Велесова Книга   Звичай завжди вів наш народ до перемог, давав сил вижити серед ворогів і створював середовище для творчості та розвитку. В добу Запорізької Січі звичай розцвів з новою силою, він утвердив самоврядування українців, як гуманний народ, що показав світу людські відносини в той час, коли Європа спала в рабстві та насильстві. Саме рівноправні взаємини між українцями да�...

   «Що посієш – те й пожнеш!» - здавалося б простий вислів, та несе він в собі предковічну мудрість, що вчить нас берегти відбірне  зерня, засівати ним плодючу ниву, збагачувати поле, пожинати цінні плоди і вирощувати нове, більш цінне насіння. І коло це неперервне. Якщо на якомусь етапі воно розірветься, то зіпсується насіння, виснажиться земля, а плоди змарніють та втратять свою цінність…    Так і рід наш вкраїнський має добирати знання та відомості, що вкладає у молоде покоління, розвивати здібності нащадків, що творитимуть світле майбуття, зберігаючи свої пракорені. ...

«Українці — це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу. Образ її спотворювався віками, їй приписувалася мало не генетична тупість, не відмовлялося в мужності, але інкримінувався то націоналізм, то антисемітизм. Велике диво, що ця нація на сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути. Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі... Вона че�...

         Із незбагненної глибини буття доходять до нас відомості про дивовижну таїну продовження роду. Людину весь час цікавило, а звідки з’явилась та чи та рослина, комашка, тварина? Створювались міфи, легенди, перекази, які пояснювали походження всього живого. А сама людина звідки взялася? То Боже творіння! І до цього часу, незважаючи на ґрунтовні наукові дослідження, немає остаточного незаперечного ствердження про походження людини, і все далі у глибину віків відсувається вік існування людини на землі, бо давніші і давніші викопні свідчення про це.    Про розмн�...

           Газета "Освіта України" №10(408). 7 лютого 2003р.      Порядну дівчину ще не в такі далекі часи виставити сувою вроду на загальний огляд могли змусити лише неволя, насильство, рабство або безвихідь. В усі віки усі народи обожнювали таїну материнства. Природні стосунки давньої громади були згармоновані так, щоб якнайповніше сприяти священному дійству продовження роду. Сьогоднішня людина - цар природи. А що ж діється в цьому царстві? Які чинники творять довершений вінець природи - людину? Чим же ми перевершили здобутки первісного суспільства? Яка доля...

    В історії людства є багато прикладів, як творилися могутні імперії, вбираючи в себе здобутки упокорених війною чи підступом високорозвинених країн Але ці імперії трималися не довго, і неодмінно розпадалися.    І лише та країна, яка зуміла і в неволі зберегти свою самобутню сутність знову підіймалася у своєму розквіті, ставши вільною.   Звідси напрошується висновок: звільнена країна тільки тоді відроджувалась, якщо зверталась до рідних, збережених праджерел народного буття, починаючи з національного пробудження та виховання патріотичних почуттів у громадян. Без ц�...